Аннікова О.М.

Дистанційне навчання як одна з необхідних передумов формування ІКТ-компетентності сучасного педагога

Аннікова Оксана Миколаївна, директор науково-методичного центру управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради, кандидат філологічних наук

Анотація. У статті розкриваються зміст і особливості дистанційної освіти в ЗНЗ України, характеристика дистанційного курсу «Microsoft Publisher» та його використання на практиці.

Актуальність. Одним із процесів, що характеризують сучасне суспільство, є його інформатизація. Володіння інформаційними технологіями ставиться в один ряд із такими якостями, як уміння читати і писати. Як зазначає В. Биков, «у діяльності навчальних закладів усіх типів і рівнів акредитації проблемам інформатизації повинна приділятись першочергова увага» [1]. Тому однією з умов успішної реалізації завдань інформатизації освіти є розв’язання проблеми підготовки вчителів до використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у своїй професійній діяльності та формування у педагогів як професійної інформаційної, так і загальної інформаційної культури. Учитель повинен розуміти, що підвищення власної ІКТ-компетентності дозволить йому інтенсифікувати та полегшити свою працю. Можна впевнено стверджувати, що з кожним роком зростає кількість педагогів, які використовують ІКТ у своїй професійній діяльності.

У результаті виникла досить перспективна, орієнтована на індивідуалізацію нова форма освітнього процессу – дистанційне навчання, яке представляє собою нову організацію освіти, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів отримання знань, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самоосвіти. Воно призначене для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання та стану здоров’я. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні технології викладання матеріалу, здобувати повноцінну вищу освіту або підвищувати кваліфікацію і має такі переваги, як гнучкість, актуальність, зручність, модульність, економічна ефективність, інтерактивність, відсутність географічних кордонів для здобуття освіти.

Теоретичні дослідження з питань дистанційного навчання базуються на методологічних працях С. Архангельського, Ю. Бабанського, С. Гончаренка, М. Махмутова, Є. Полота, В. Сагарди, Л. Виготського, П. Гальперіна, Г. Костюка, О. Матюшкіна, Н. Тализіної та інших. Значних зусиль до формування системи дистанційного навчання доклали вчені С. Батишев, О. Кірсанов, Ч. Куписевич, І. Огородніков, О. Пєхота, Л. Романишина, П. Сікорський, І. Харламов; психологи Б. Ананьєв, Г. Балл, В. Виготський, М. Данилов та інші, у творчому доробку яких аналізується процес індивідуалізації особистісно орієнтованого навчання. Метою запропонованої статті є дослідження актуальності дистанційної освіти в ЗНЗ України,  характеристика дистанційного курсу «Microsoft Publisher»  та особливості його використання на практиці.

Історично дистанційне навчання виникло у 1840 році, коли Ісаак Пітман запропонував навчання через поштовий зв'язок для студентів Англії [5].

Інтенсивний розвиток дистанційної освіти в Європі і Америці розпочався в 70-і роки. В Україні дистанційна форма освіти запроваджується з 2000 року і регулюється Концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні і Положенням про дистанційну освіту МОН України, яке було затверджено Наказом № 40 Міністерства освіти і науки України від 21.01.2004 р. Саме в цьому документі наведено визначення поняття «дистанційне навчання» - це індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно- комунікаційних технологій. Досить часто дистанційне навчання плутають із заочною освітою, але це не одне і теж. Якщо, навчаючись на заочному, студент зустрічається з викладачем на вичитування лекцій та іспитах, а основний матеріал освоює самостійно і до всього доходить сам, то дистанційне навчання має на увазі, що обидві сторони знаходяться на зв'язку практично постійно і спілкуються за допомогою передових технологій. Головною метою створення системи дистанційної освіти є забезпечення загальнонаціонального доступу до освітніх ресурсів шляхом використання сучасних інформаційних технологій та телекомунікаційних мереж і створення умов для реалізації громадянами своїх прав на освіту. Дистанційне навчання забезпечує можливість навчатися тоді, коли необхідно учневі, у тому темпі, що він сам обирає (в рамках установлених строків проведення), у тому місц, де він перебуває.

Варто зазначити, що дистанційне навчання в сучасному світі здійснюється за допомогою різноманітних технологій, які відрізняються за:

формою подання навчальних матеріалів;

наявністю посередника в системі навчання або за централізованою формою навчання;

за ступенем використання телекомунікацій і персональних комп'ютерів;

за технологією організації контролю навчального процесу;

за ступенем впровадження в технології навчання звичайних методів ведення освітнього процесу;

за методами ідентифікації при складанні іспитів [7].

Слід зазначити, що дистанційну освіту забезпечують телевізійна, мережна та кейс технологія. Телевізійна технологія у більшій мірі має інформативний характер, однак з її допомогою процесом навчання можна одночасно охопити велику кількість населення. Кейс технологія полягає у видачі портфеля з повним набором навчально-методичних матеріалів із кожної дисципліни. Інформація подається як у вигляді книжок,  чи методичних вказівок, так і на CD-дисках, аудіо- та відеокасетах, у вигляді мультимедійних програм.

Мережна технологія – це використання засобів віддаленого доступу для одержання потрібної навчальної інформації, проведення контролю знань та індивідуальних консультацій із викладачами. Ця технологія значно ефективніша за традиційну тому, що вона орієнтується на індивідуалізацію навчання.

Саме таким є дистанційний курс «Microsoft Publisher», запропонований методистом науково-методичного центру управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради Барановською Тетяною Іванівною.

Розробка дистанційного курсу була розпочата на кафедрі кріофізики й інформатики в 2010 році з використанням віртуального навчального середовища "Веб-клас ХПІ», розміщеної на порталі Проблемної лабораторії дистанційного навчання Національного Технічного Університету (м. Харків, Україна). Курс реалізований у вигляді динамічного сайту, що доступний в Інтернеті за адресою http://dl.kharkiv.edu/ і розрахований на учнів, починаючи з 7 по 11 клас. Наприклад, тема № 4: «Інформаційні технології у навчанні. Навчання в Інтернеті. Інтерактивне дистанційне навчання». У цей час ДК не можливо відокремлювати від розділів курсу інформатики, оскільки повинен охоплювати тему «Основи створення комп’ютерних публікацій «Microsoft Publisher». Етапи його проходження повинні бути синхронізовані з аудиторними заняттями, так що його матеріали можуть бути використані учнями для самопідготовки. Навчання в ДК розбито на тижневі проміжки. Для кожного тижня тьютор (учитель, який організовує роботу учнів) розміщує на стартовій сторінці ДК «Експрес-таблицю завдань», що містить інструкції для виконання всіх видів навчальних робіт протягом певного часу. Видача учню завдань на наступний тиждень проводиться після виконання ним завдань попереднього етапу. Тим самим в учнів формується звичка до систематичної роботи, вміння розподіляти свої зусилля, планувати своє навантаження протягом семестру. У ході навчання учні вивчають теоретичний матеріал і виконують практичні завдання з метою закріпити отримані знання. Завдання підготовлені у вигляді анкет, тобто набору запитань, на які вчитель розраховує отримати вичерпні відповіді. Заповнені анкети перевіряються учителем, який у спеціально відведеному полі висловлює свої зауваження. Протягом тижня після перевірки учень має право вносити виправлення та доповнення у свої відповіді з урахуванням зауважень. У цьому випадку попередня оцінка роботи може бути змінена в бік підвищення. Така «робота над помилками» допомагає учням більш чітко формулювати свої думки, а фіксовані терміни «внесення поправок» дисциплінують учня, не дозволяють йому відкладати корекцію помилок на віддалений час. Для перевірки засвоєння теоретичного матеріалу з теми учні проходять електронне тестування, у якому використовуються завдання, що характеризуються оптимальним рівнем труднощів і диференціюють здібності. Про правильність відповіді учень інформується за допомогою спеціальних повідомлень, що відкриваються в окремому вікні та мають назву: «Оцінки». Одним із основних принципів дистанційного навчання є інтерактивність - взаємодія будь-яких суб'єктів один із одним: учителя з учнями і учнів між собою. Таке спілкування допомагає учню знайти упевненість у своїх силах, зрозуміти цілі та завдання навчального курсу, підвищити мотивацію навчання. Інструментами спілкування у віртуальному навчальному середовищі є форум і електронна пошта.

Отже, застосування сучасних комп’ютерних і телекомунікаційних технологій в навчальному процесі, зокрема дистанційного навчання, не тільки створює умови для більш ефективної самостійної роботи учнів, а й суттєво змінює форми і зміст підготовки самого вчителя.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1.        Биков В.Ю. Сучасні завдання інформатизації освіти / В.Ю. Биков. // Інформаційні технології і засоби навчання: електронне наукове фахове видання / В.Ю.Биков. – [Електронний ресурс] / Ін-т інформ. технологій і засобів навчання АПН України, Ун-т менеджменту освіти АПН України; гол. ред.: В.Ю. Биков. – 2010. – № 1(15). – Режим доступу: http://www.ime.edu-ua.net/em15/emg.html

2. Закон України «Про Національну програму інформатизації» від 4.02.1998 р.

3. Гуржій А.М. Інформаційні технології в освіті / А.М.Гуржій / Проблеми освіти: наук. метод. зб. – К.: ІЗМН, 1998. – Вип. ІІ. – С. 5-11.

4. Дмитренко П.В., Пасічник Ю.А. Дистанційна освіта/ П.В.Дмитренко, Ю.А.Пасічник. – К.: НПУ, 1999. – 25 с.

5. Концепція діяльності Українського центру дистанційної освіти Національного технічного університету “Київський політехнічний інститут”. – К.: КПІ, 2000. – 5 с.

6. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні. – К.: КПІ, 2000. – 12с.

7. Маркозов Д.О. Дистанційне навчання як інноваційна форма освіти / Д.О.Маркозов. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/24_PNR_2009/Pedagogica/50819.doc.htm

8. Татарчук Г.М. Институционализация дистанционного обучения: социологический аспект / Г.М.Татарчук // Образование. – 2000. – № 1. – С. 63-72.

9. Триндаде А.Р. Информационные и коммуникационные технологии и развитие человеческих ресурсов / А.Р.Триндаде // Дистанционное образование. – 2000. – № 2. – С. 5-9.